Rss

Сторінка соціального педагога


Права дитини


Діти, постраждалі внаслідок військових дій

У пеклі війни найбільше страждають діти — безпорадні і беззахисні, вони не можуть захиститися від жорстокості ворога і безвідповідальності дорослих. З початку російсько-української війни величезна кількість українських дітей постраждала від збройного конфлікту.
Наразі статус дітей, що зазнали страждань через збройну агресію росії, регулюється Постановою Уряду від 5 квітня 2017 р. № 268 «Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів».
Дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, – дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні (стаття 1 Закону України “Про охорону дитинства”).

Хто має право на статус, передбачений постановою
Оформити цей статус можуть діти, які на час воєнних дій не досягли 18 років, і:
· зазнали поранення, контузії, каліцтва;
· стали жертвами фізичного, сексуального насильства;
· були викрадені або незаконно вивезені за межі України;
· залучалися до участі в діях воєнізованих чи збройних формувань;
· незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;
· зазнали психологічного насильства.

Якщо є кілька наслідків, буде визначатися обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров’я та розвиток дитини.

Які документи потрібні для оформлення відповідного статусу
· заява;
· копії:
— свідоцтва про народження або іншого документа, що посвідчує особу дитини;
— документа, що посвідчує особу заявника;
— документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини;
— довідки ВПО;
— паспорта у формі книжечки;
— паспорта ID або закордонного;
— витягу з реєстру територіальної громади.

Водночас, якщо дитина зазнала поранення, контузії, каліцтва  подаються також виписки з медичної карти або консультаційного висновку із зазначенням діагнозу згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я десятого перегляду, отриманих у період здійснення воєнних дій, збройних конфліктів.

Крім того, якщо щодо дитини вчинено кримінальне правопорушення — подається відповідна заява про залучення дитини до провадження як потерпілої, витяг з ЄРДР про відкриття кримінального провадження та копія висновку експерта за результатами судової експертизи.

Орган опіки та піклування ухвалює рішення про надання або відмову в наданні статусу протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви.

Хто уповноважений подавати документи
Дитина, якій виповнилося 14 років, має право самостійно звернутися до служби у справах дітей та подати документи.
Служба у справах дітей за місцем виявлення дитини, яка має право на отримання статусу, — якщо дитина залишилася без батьківського піклування, а за нею тимчасово доглядають родичі або інші люди.
Законний представник дитини або, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву та необхідний пакет документів.

У разі втрати документів Національна соціальна сервісна служба не пізніше ніж через 5 робочих днів із дати надходження письмового запиту від законного представника надає необхідну інформацію.

Однак станом на сьогодні законодавством не передбачені соціальні гарантії чи виплати для дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій. Наразі це питання регулює застарілий Закон України «Про соціальний захист дітей війни», а в ньому йдеться про дітей, яким на момент закінчення Другої світової війни було менше ніж 18 років.

Водночас Законом «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що діти, які мають статус дитини, постраждалої внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, можуть безплатно харчуватися в навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності. Та здебільшого певні пільги для дітей зі статусом постраждалих від війни надаються на місцевому рівні залежно від можливостей територіальної громади.


Гендерна рівність

Гендерна (не)рівність : які шляхи вирішення?

Гендерна рівність – це важливий принцип, який вказує на те, що всі люди, незалежно від того, чи вони хлопці, чи дівчатка, чоловіки чи жінки, повинні мати однакові можливості та права. Вона зводиться до того, що жодна стать не повинна відчувати себе кращою або гіршою за іншу.
   Гендерне рівноправ’я має на меті створити справедливий світ, де всі можуть реалізувати свій потенціал та допомагати розвивати суспільство. Це означає, що хлопці можуть вчитися та працювати так само, як дівчатка, і ніхто не має обмежувати їх у цьому. Аналогічно, чоловіки та жінки повинні мати однакові можливості в управлінні та прийнятті важливих рішень.
   Гендерна рівність стосується всіх нас, оскільки кожен із нас має стать та гендерну ідентичність. Вона важлива в усіх сферах життя – в освіті, роботі, сім’ї та взаєминах між людьми. Це питання справедливості та рівних можливостей, яке допомагає кожному розвиватися і відчувати себе цінним.
   Завдяки гендерній рівності, люди можуть обирати те, що їм подобається та в чому вони гарні, незалежно від статі. Це допомагає розбити стереотипи про те, як повинні поводитися хлопці та дівчатка, чоловіки та жінки, і дає можливість кожному бути справжнім собою.
   Отже, гендерна рівність – це питання рівних можливостей та справедливості